Вітання з ювілеєм ВКО від закордонного члена клубу – Валерія Базарова
Дивлюся на своє посвідчення члена «Всесвітнього клубу одеситів» і усміхаюся...
Ще б пак! На гербі клубу — будинок з атлантами, той самий, у якому я провів десять років щасливого дитинства. Ходив до школи №43, повз будинок, у якому жив Гоголь, а за рогом, на Сабанєєвому мосту — Будинок учених, де почалося моє знайомство з англійською мовою, що згодом мені дуже знадобилося.
Ось скільки асоціацій викликає лише один погляд на посвідчення ВКО. А підпис? Михайло Жванецький!! Тут я замовкаю. У кожного з нас своє сприйняття цієї людини, але воно завжди пов’язане зі змістом і суттю Одеси.
Однак не забудьмо, що почав я зі згадки про посвідчення Клубу — Всесвітнього клубу одеситів.
Клубу, якому сьогодні виповнюється 35 років. Багато це чи мало? Раніше можна було сказати: для людини — багато, для міста — мало. Але нині за 35 років можуть змінитися не лише міста — цілі країни можуть перетворитися, а то й зникнути, на жаль. Змінилася Одеса, змінилися люди в ній, змінився, природно, і Клуб. Але...
В Одесі є Археологічний музей, Музей західного та східного мистецтва, Літературний музей, Картинна галерея, Наукова бібліотека. Усі ці чудові установи представляють Одесу, її історію. А Клуб, на мою думку, представляє одеситів і їхні історії — не перетворюючись на музей. З поколінням, яке знає й пам’ятає живу Одесу, — просто. Вона в нас і ніколи не піде. Але коли підемо ми — чи не піде разом із нами і Всесвітній клуб одеситів?
Чи є в Клубу майбутнє, і якщо є — то яке?
Звісно, коли триває війна, важко говорити про якісь гучні міжнародні зустрічі чи дискусії, хоча інтернет значно розширює можливості спілкування. Тому варто подумати, як і чим привернути увагу другого й третього покоління, яке народилося і виросло далеко від міста на берегах Чорного моря. Крім того, є й молодше покоління людей, які покинули Одесу під час війни. Які в них зв’язки з містом, що залишилося?
І навпаки — ниток, що пов’язують Одесу із зовнішнім світом, безліч. На мою думку, наявні зв’язки треба зміцнювати, а нові — шукати. В архіві ВКО є зворушлива історія про льотчика Валентина Левіна, уродженця Одеси, який загинув у США під час Другої світової війни. Там же я знайшов і свою статтю про зв’язок одеського роду Гессенів із рухом Опору у Франції. Нащадки цього відомого роду й нині живуть в Америці. Шкода, якщо встановлені колись зв’язки перервуться.
Безперечно, необхідно продовжити роботу Всесвітнього клубу юних одеситів. Якщо саме ця складова Клубу стане справді всесвітньою, про майбутнє Клубу можна не хвилюватися.
Валерій Базаров, член ВКО з 2019 року.