Поетичне привітання до 35-річчя Всесвітнього клубу одеситів від друга Клубу, директора художньої школи імені Костанді, Валерія Токарєва

Одеси якісна громада.
Жванецький, навіть без ютуб,
Відкрив у сьоме листопада
Всесвітній одеситів клуб.

А президента же такого
Ніде нема, вважає світ…
Замісники які ж у нього:
І Голубовський, і Хаіт…

Хоча усіх троїх нема вже,
Утрата клубу не в актив,
Явище дуже неосяжне,
Та явно, без альтернатив…

В обіймах клубного величчя
Ми різнобарвно прожили,
Та вже трицятип’ятеріччя
Прожити все - таки змогли

Наш клуб культури рівноправних,
Чи музикант, чи то артист,
Письменників, поетів славних,
Чи то художник, журналіст…

Вони естетику і гумор
Давно по світу рознесли…
Хоча війна рожає ступор,
Від стресів багатьох спасли…

Всесвітній клуб для одеситів
У цей воєнний стан складний -
Він найвідоміший у світі,
Він, безумовно, головний.

З одеських клубів, що по світу
Прописані у різний час,
Як кайф любому одеситу,
Що головний - таки у нас…

Всі тридцять пя’ть минулих років
Клуб працював для добрих справ,
На безліч радісних потоків….
Та рівень надвисокий мав..

Що в першу чергу побажати,
Коли країна у війні?
Щоб спонсорів побільше мати,
Не працювати в однині…

Що побажати вам надалі?
Великих справ, нових ідей,
Щоб всі проекти були вдалі,
Що славлять місто і людей.

Щоб всім, не тільки членам клубу,
Жити без вірусів, бацил,
І щоб країна наша люба
Іще достатньо мала сил…

Щоб влада тільки - но на благо
Змогла озвучити ефір,
Під нашим українським стягом
Нарешті святкувати мир…