Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з розповіддю Лілія Бабінцевої.
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні пропонуємо вам познайомитися з розповіддю Лілія Бабінцевої.
2 вересня, у день народження Одеси, відбулося урочисте вручення щорічної муніципальної премії Одеського міського голови «Культурна столиця» діячам культури та мистецтва.
З ініціативи міського голови, одеською міською радою було прийнято рішення започаткувати з 2017 року проєкт - щорічну муніципальну премію Одеського міського голови «Культурна столиця» для преміювання діячів культури Одеси, які своєю творчістю та громадською діяльністю роблять величезний внесок у розвиток культури нашого міста.
З днем народження, улюблена Одеса!
"З Одеси можна виїжджати, можна виїхати назавжди, але сюди не можна не повернутися", - говорив беззмінний Президент ВКО Михайло Жванецький. Підтвердження його слів - у величезній кількості привітань нашому місту від одеситів з усіх країн світу. У кожному з них - любов, підтримка і побажання миру! Невелику частину привітань надаємо Вашій увазі
"Есть город, который я вижу во сне.
О, если б вы знали, как дорог..."
Вечер последней среды лета 2023 года гости ВКО провели в компании творчества членов Всемирного Клуба Юных Одесситов!
София Евсегнеева, Полина Коломиец и Артем Борисов прочитали свои новые новые произведения. Свое стихотворение Полина посвятила Одессе ко дню ее 229-летия
Моє подвір'я
Напишемо розповідь про подвір'я свого дитинства!
До редакціі газети "Вечірня Одеса" продовжують находити листи від одеситів із розповідями про двори свого дитинства та юності.
Сьогодні разом з "Вечіркою" публікуємо розповідь Тамари Коленко.
Живем дальше...
Светлой памяти Евгения Михайловича Голубовского...
Осторожно взяла в руки часы отца. Браслет на пару звеньев больше, чем нужно. На папе они тоже болтались в последние месяцы. Но он не выпускал часы и телефон из рук. Звонков становилось все меньше, совсем не стало, и телефон, в какой-то момент разрядившись, остался брошенным, ненужным. А в часы отец до последнего вглядывался. Я запоздало посмотрела, не остановился ли ход, как бывает в книгах. Нет, они равнодушно отстукивают дальше. Теперь на моей руке.